Операція в Кринках: ЗМІ розповіли подробиці висадки морпіхів на лівобережжі Херсонщини
Із жовтня 2023 по липень 2024 року тривала операція з висадки Сил оборони на лівому березі Дніпра в Херсонській області. Загалом 9 місяців, з них лише перші два-три ініціатива належала українській армії.
Про це йдеться в матеріалі "Української правди", інформує Цензор.НЕТ.
Лише після того, як українські війська остаточно вийшли з лівого берега влітку цього року, журналістам вдалося поговорити із солдатами, офіцерами, комбригами, депутатами, волонтерами та іншими людьми, поінформованими з перебігом операції.
Роль Великої Британії
За даними видання, операція з висадки на лівому березі Херсонщини не обійшлася без участі Великої Британії, яка на правах морської держави виступала за те, що Україна має приділяти більше уваги півдню. Йдеться про використання за призначенням, тобто для водних операцій й оманливих маневрів, такий потужний рід військ, як морська піхота.
Також Британія просувала ідею, що морпіхи мають вийти з посадок Донеччини й почати проводити операції на воді.
Ідея, йдеться в матеріалі, не знаходила відгуку як у тогочасного головкома Валерія Залужного, так і в президента. Тоді на початку 2023 року Велика Британія офіційною делегацією прибула до Києва, щоби зустрітися із Залужним.
На зустрічі також були присутні командувач Військово-морських Сил Олексій Неїжпапа та тогочасний командувач Морської піхоти Юрій Содоль. Україна переконувала британців, що не може спускати морпіхів на воду, бо для цього немає жодного обладнання. На що ті сказали: так ви ж з початку великої війни нічого в нас для них не просили.
"Британці казали: вам треба показувати, що ви готуєте кілька батальйонів морської піхоти для перетину Дніпра, щоб росіяни почали чухати потилицю. Навіть підготовка таких маневрів стала б серйозним меседжем для росіян", - розповів військовий, дотичний до морської піхоти.
Ці слова, каже він, потішили Содоля й водночас розізлили Неїжпапу, оскільки він боявся, що в такий спосіб морпіхів, які є основою особового складу Військово-морських сил, виведуть зі складу ВМС.
23 травня 2023 року Зеленський офіційно оголосив про створення Корпусу морської піхоти в ЗСУ.
Тоді 37 і 38 новосформовані бригади морської піхоти вже кілька місяців як проходили навчання у Великій Британії. Кожен батальйон почергово мав п'ять тижнів підготовки. Їх вчили долати водні перешкоди: форсувати річку, десантуватися на берег і проводити операції на суші. А також правильно планувати штабну роботу та виконання задач.
Морпіх із позивним Монах заявив, що вже тоді зрозуміли, що доведеться проводити операцію з долання водних перешкод, проте було невідомо, де саме.
Двоє морпіхів-офіцерів сказали, що висадка на лівому березі планувалася на літо-2023, проте через підрив Каховської ГЕС операцію довелося відтермінувати.
Проте інший військовий, дотичний до морпіхів, розповів іншу версію. Після підриву Каховської ГЕС партнери запитували в України: а де ж ваші морпіхи, чому вони не користуються тим, що в росіян змило першу лінію оборони на лівому березі й не йдуть в наступ? У будь-якому разі морпіхи не йшли в наступ, бо їхнім пунктом призначення знову була Донеччина. Рішення українського командування можна виправдати тим, що воно хотіло "обкатати" нові бригади на суші перед операцією на воді.
План операції
Операція "висадка в Кринках" не мала на меті захопити тільки Кринки. Співрозмовники в командуванні 36-ої бригади та оборонному комітеті Ради заявили, що задачею максимум цієї операції був вихід на Крим, до Перекопського перешийка.
Для цього морпіхам потрібно було подолати величезну, за воєнними мірками, відстань - 80 кілометрів углиб території, яка на той момент вже півтора року перебувала під окупантами.
"Кінцева задача була – космос: вихід на Крим. Нам казали, що треба проламати тільки передню лінію, яка проходить по найближчих до узбережжя населених пунктах – від Корсунки і до Олешок (40 кілометрів уздовж Дніпра. - Ред.). А другого ешелону немає. Тобто шо вони всі в одну смугу розтягнуті", – сказав співрозмовник у командуванні 36-ої.
"У військових задачі завжди ставляться на максимум. У цьому випадку це було – дійти до перешийка", - підтвердив співрозмовник в оборонному комітеті.
Другою задачею, пише видання, було розширити херсонський фронт і відтягнути на нього сили противника із Запорізького напрямку та Донеччини. Замість двох бригад ТРО й кількох підрозділів ССО та ГУР на відтягування сил російської армії зі сходу заходив увесь Корпус морської піхоти.
"Наше командування побачило, що коли ми просто стоїмо на своєму правому березі, не проводимо активних бойових дій, то вони (росіяни. - Ред.) залишають на лівому березі Росгвардію, непотрібних людей. А десантників, піхоту, морську піхоту знімають і перекидають на Запорізький і Донецький напрямки. Тому командування прийняло стратегічне рішення атакувати звідси", - каже співрозмовник із оборонного комітету.
Морпіхи вірили в цю операцію та називали її потенційним геймченджером усієї війни.
"Якби ми змогли створити більші плацдарми в передбачених для цього точках і об'єднатися з усіма в одну лінію, це мало б відтягнути величезні сили противника на напрямку Роботиного і змінити хід війни. Переміщення особового складу в росіян зайняло б тижні, а то й місяці. Відповідно, у них би сильно порушилася логістика, ослабилася робота, і ми могли б витискати їх у сторону Армянська", - сказав боєць із позивним Монах.
У вересні 2023 року морську піхоту зняли з наступу в районі Великої Новосілки і перекинули на південь. Там і ті, хто навчався за кордоном, і ті хто воював мали кілька тижнів на підготовку та злагодження.
Початок операції
Бойовий наказ здійснити висадку на лівому березі морпіхи отримали на початку жовтня 2023 року. Бійці рядового складу, тобто люди, яким операцію доводилося буквально робити своїми руками, в розмові з журналістами, не соромлячись, називали плани командування нецензурними словами. Мовляв, ми перед цим на Запорізькому напрямку, на суші, втратили купу людей, що ж буде на великій воді на Херсонщині?!
"Командування давало трьом бригадам морпіхів 3–4 дні на те, щоб захопити широчезну 30-кілометрову смугу сухолоду – приблизно від Антонівського залізничного мосту до Кринок – та просунутися до траси М-14. Просування до траси – це ще 5–7 кілометрів углиб окупованого берега. За мірками військових – величезна відстань", - йдеться в матеріалі.
За словами одного з морпіхів, усі думали, що це буде або величезний провал, або величезний успіх. Але по факту вийшло ні те, ні інше.
Операція з висадки на лівому березі почалася приблизно 10–16 жовтня 2023 року.
В перші дні, за рахунок ефекту несподіванки й відносно слабкого противника, все було добре. 36-та перейшла Антонівський залізничний міст (до речі, перша штурмова група 36-ої формально була зібрана з військового оркестру) і зайняла село Пойма. 38-ма – захопила частину сонячних панелей, 35-та – почала чіплятися за Кринки.
Проте, за даними видання, підвело планування операції. Першою від цього постраждала 36-та бригада. Її штурмовики, що успішно рухалися вздовж залізничного мосту, залишилися без можливості підвезти БК, провізію та, що найболючіше, без укриттів.
"Цей залізничний міст – це просто три з половиною кілометри насипу у плавнях, який впирається в населений пункт Пойма. Праворуч, ліворуч – болото. Ми розуміли, що це дорога в один кінець. Там не було де сховатися. Ми просили вибудувати хоча б якийсь логістичний ланцюг – поставити 10–15 СПшок (спостережних пунктів. - Ред.), щоб від СП до СП можна було накопичити боєприпаси, продукти, воду, медицину, евакуацію. У нас взагалі не було логістики!
Ми казали, що це буде просто вбивство. Нам відповідали: ні, йдіть далі в Пойму. Ми направили туди ще один батальйон, який десь числа 19-го росіяни розбили "Іскандерами" під залізничним мостом. Спочатку прилетіло два чи три "Іскандери", а потім добивали скидами й танками. Ми втратили 90 людей загиблими і пораненими", - зазначив співрозмовник у командуванні 36 бригаді.
Це було першою великою втратою Корпусу морської піхоти в цій операції.
Після цієї події 36-та продовжила виконувати завдання із захоплення лівого берега. Спершу йшла до раніше визначеної Пойми, потім разом із 38-ою бригадою захоплювала "Клюшку" і сонячні панелі.
"Нам обіцяли артилерійську підготовку, купу засобів, які будуть працювати в наших інтересах: ""Хаймарси" працюватимуть, як кулемети!". Але в підсумку нас обманули", - додав він, зазначивши, що це обіцяв генерал Содоль.
Наприкінці жовтня - початку листопада через неможливість одночасно утримувати три "плацдарми" морпіхи залишили два з них: район Антонівського залізничного мосту та місцевість, яку прозвали "Клюшкою", і зосередили свої сили на Кринках.
Дорога до Кринків
Щоб потрапити в Кринки, морпіхам треба було перепливти широчезний Дніпро, вийти на островах, пройти по них пару кілометрів пішки, іноді зачекати в мінімальному укритті (норах) і перепливти ще річки Конку / Кринку. Загалом дорога від одного берега до іншого могла займати від кількох годин до доби.
На островах неможливо було закріпитися. Вони виглядали, як заболочена місцевість, покрита кратерами від прильотів і поваленими деревами. У них неможливо було вкопатися: щойно ти кілька разів встромляв лопату в "ґрунт", потенційне укриття наповнювалося водою.
Тому укриттями від прильотів артилерії часто ставали ті ж кратери від прильотів. "Укриттями" від дронів, за розповідями морпіхів, слугувало сміття, яке застрягло на деревах після того, як через підрив Каховської ГЕС відступила велика вода. Дехто навмисне "губився" на островах, щоб не пливти на лівий берег, зазначає видання.
Двоє співрозмовників видання, зокрема дронщик, отримували накази на розміщення позицій на островах – щоб бути ближчими до противника, Проте вони відмовилися, оскільки це було б самогубством.
Після розмінування дрібних річок у грудні 2023 маршрут від підконтрольного берега Херсонщини до Кринків став суцільним і займав значно менше часу – 40–50 хвилин. Проте бракувало човнів та РЕБів на них.
Частину човнів виділяли Військово-морські сили, але більшість бригади роздобували самостійно - переважно через волонтерів.
Військові розповідали, що подекуди доводилося повертатися на правий берег на автомобільних шинах, оскільки човнів не було, через відсутність логістики люди змушені були пити воду з Дніпра, а поранені зважувалися на самогубство через відсутність евакуації.
"Спочатку в нас були човни, а потім ми почали їх швидко втрачати. Перші були на 8–10 людей, а коли їх усіх знищили, ми їздили в човнах на три людини. Щоб мене витягнути, коли я отримав поранення, ми, наприклад, втратили три човни", - розповів Ганс із 35 бригади.
Точки висадки з човнів на лівому березі, за словами співрозмовників УП, були одним із місць, де українські військові найчастіше отримували поранення та гинули. Росіяни доволі швидко їх пристріляли з артилерії.
Економити під час висадки треба було навіть не хвилини, а секунди. Тому, наприклад, розвідники 501-го батальйону, які тренувалися десантуватися в повній амуніції та рятувальних жилетах, під час самої операції від цих жилетів відмовилися.
Співрозмовник, дотичний до морської піхоти та підготовки цієї операції, у розмові з журналістами запевняв, що союзники були готові забезпечити морську піхоту всім – від човнів до жилетів. Втім, тут недопрацювала сама Україна. Вище військове командування, яке буцімто отримало перелік всього необхідного від морської піхоти наприкінці весни 2023-го, не передало ці списки партнерам.
Пресслужба ВМС запропонувала журналістам звернутися до Генштабу. Там сказали, що це "становить державну таємницю та не підлягає публічному розголошенню".
Двоє не пов'язаних між собою співрозмовників згадували непрості стосунки між Неїжпапою та Содолем.
Також співрозмовники розповіли, що командувач операції генерал-лейтенант Содоль плавав на Кринки на початку операції, восени 2023-го. Для того, щоб показати командирам і бійцям, що поставлені ним задачі виконати реально.
"Паралельно зі штурмами самих Кринок морпіхи намагалися відбити в росіян ліс з обох боків села, тобто в напрямку Козачих Лагерів та Корсунки. Але зробити це в густому лісі, де складно навіть роздивитися противника, який до того ж має стабільну логістику, було важко. А з настанням холодів тримати оборону в норах у лісі, накриваючись гілками і періодично відігріваючись у селі, ставало все нестерпніше. Дехто проводив у лісі два місяці.
Водночас увесь ліс, як переказують морпіхи з допитів полонених, був усипаний тілами російських військових. Тобто ідея відтягувати противника і перетирати його таки працювала. Переважно росіяни гинули від української артилерії та скидів із дронів", - йдеться в матеріалі.
Взимку 2023-2024 ситуація почала погіршуватися. Тоді росіяни вже стягнули туди своїх десантників, зруйнували значну частину села КАБами, добре пристріляли річкові маршрути, особливо повороти, на яких сповільнюється човен, і точки десантування.
"Десь з кінця зими – з початку весни стало от дуже сумно. Фактично, човни вже не доходили до лівого берега. На переході з Дніпра в Конку вже були пристріляні входи. Човни підбивали на підходах, або ж човен встигав заходити, забирав людей, і на виході його знищували. У якийсь момент жоден човен не зміг пройти. І всі зрозуміли, що ми більше не можемо забрати звідти наших людей. Своїм останнім людям ми скидали жилети дронами, і вони поверталися уплав", - каже офіцер морпіх.
Взимку 2024 року українські сили поступово почали виводити з лівого берега, тоді як російські навпаки – підтягували до себе резерви. У травні ситуація стала катастрофічною. В липні 2024-го останні морпіхи, бійці 35-ої бригади, залишили берег.
Операцію, переконані майже всі співрозмовники видання, перетримали щонайменше на кілька місяців.
Результати операції
Операція з висадки на лівому березі не дозволила українській армії просунутися до кримського перешийка чи навіть до траси М-14, тобто за 5-7 кілометрів углиб узбережжя.
Військові та співрозмовники в оборонному комітеті вважають головним здобутком операції в Кринках суттєве знищення живої сили противника та відтягування його з інших напрямків
Видання зазначає, що темпи просування росіян на Донеччині, Харківщині, Запоріжжі під час операції на лівому березі справді були нижчими за нинішні. Проте навряд чи причина схована виключно в тогочасному відтягуванні противника на Херсонщину.
"Жодних цифр по кількості знищеного противника чи його техніки на лівому березі, як, наприклад, у випадку Курська, за 10 місяців операції й після неї названо не було. Генштаб у відповіді на запит УП навіть ці дані зарахував до категорії таких, що "становлять державну таємницю та не підлягають публічному розголошенню", - йдеться в матеріалі.
Офіцер-морпіх зазначив, що робота по росіянах з правого, підконтрольного берега, не дала б бажаного результату.
Співрозмовник видання в оборонному комітеті, тобто поза Корпусом морської піхоти, але з високим рівнем поінформованості про операцію та загальну обстановку на фронті, переконує, що Україна в умовах браку людей і боєприпасів не може довгий час просто стояти в обороні. Адже зрештою ця оборона просто посиплеться, що і відбувається зараз на Донеччині. Тому Сили оборони мають ризикувати і перехоплювати ініціативу на полі бою.
Колишній командувач морської піхоти й операції з висадки на лівому березі, генерал-лейтенант Юрій Содоль, прочитав повідомлення від журналістки з проханням дати коментар з приводу цієї операції. Але не відповів на нього.
Інший співрозмовник, комбриг однієї з бригад, що брала участь в операції, фактично називає її мертвонародженою дитиною. Адже навіть якби морпіхам вдалося захопити три заявлені плацдарми на лівому березі, в них однаково не вистачило б військових для того, щоб їх утримувати.
Это уже давно стало напоминать геноцид с элементами цирка.
Дяди сделали закон, по которому человек обязан мобилизоваться (иначе его лишат денег и права собственности, а то и посадят);
Где и как ему умереть - решат другие дяди;
Но ему не скажут прикрываясь какой-то там державной таемницей;
А родственникам скажут что пропал без вести;
И никто не понесет наказания. Разве что послом в Великобританию.
И мы еще удивляемся, что люди не хотят в этом участвовать, и шкерятся изо всех сил по норам.
Авантюра маленької радянської армії, яка вирішила,
що зможе закидати м'ясом більшу радянську армію.
Ніяких висновків, наступна зупинка - курська АЕС.
Контрнаступ на вуха - єдине на що спроможне нинішнє
політичне і військове керівництво України.
Далі буде.
А проте британці все ж вмовили Залужного, й він сказав: усе, робимо Корпус морської піхоти. Ці слова, як додає співрозмовник, потішили Содоля й водночас розізлили Неїжпапу. Останній боявся, що в такий спосіб морпіхів, які є основою особового складу Військового-морських сил, виведуть зі складу ВМС.
Одним із ключових недоліків у плануванні операції був величезний брак човнів і РЕБів на них. 36-та, приміром, на початок операції мала всього 8 своїх човнів, 38-ма - позичала їх у місцевої ТРО, яка вже плавала на острови та лівий берег.
союзники були готові забезпечити морську піхоту всім - від човнів до жилетів. Втім, тут недопрацювала сама Україна. Вище військове командування, яке буцімто отримало перелік всього необхідного від морської піхоти наприкінці весни 2023-го, не передало ці списки партнерам. Посередником між морською піхотою та вищим військовим командуванням, за військовою ієрархією та правилами бюрократії, мали бути Військово-морські сили, якими командує віцеадмірал Олексій Неїжпапа. У пресслужбі ВМС на запитання УП щодо цієї операції, зокрема ролі в ній Неїжпапи, телефоном відповіли, що він до неї практично не був дотичний. А з усіма запитаннями запропонували звернутися до Генштабу.Генеральний штаб на запитання УП про те, хто мав відповідати за забезпечення операції, як і на всі інші запитання, відповів, що це "становить державну таємницю
Там від усього тексту волосся диба, але от виділив - поки генерали ображались один на одного та вели кабінетіні війни між собою - за це заплатили життям сотні воїнів. Більше того - це приклад чому в союзників зникає бажання щось допомагати, планувати.... А який сенс? Якщо все пустять по вітру наші кабінетні пацюки?
І вибачте фанати, але Залужний та Содоль мають не інвалідність отримати, а іти разом з Неїжпапою на допити. Якщо звісно все в текстів правда. Але на рівні рядових, про повний хаос операції в Кринках уже не раз казали.
Один авантюрист і моральний виродок готовий знищити весь особовий склад заради виконання (або провалу) захцянок найвищого керівництва. А другий сцикун, постійний перестраховщик і саботажник заради уникнення будь-якої відповідальності. І як показує досвід, обидвоє повні барани в плануванні серйозних військових операцій.
А окрім того вилізла значна кількість дрібних прорахунків в підготовці і реалізації на середньому рівні.
Можливо навіть ''спрацювала'' москальська агентура в наших рядах...
То великий урок на майбутнє - тому що був провалений найголовніший стратегічний напрямок у відвоюванні окупованих територій.
Боже, як шкода наших воїнів, які там загинули з вини трьох недостойних керівників Зеленського, Содоля, Неїжпапи.
Після успішної Харківської офензиви 2022року Зєлю ''жаба заїла'' в зв'язку з ростом популярності Залужного.
І після того абсолютно усі військові операції затверджує особисто Верховний(себто Зєля). Так було при Залужному, так зараз і при Сирському. Саме після харківської операції Зєля перебрав на себе усі повноваження в цьому плані - причому Законно - бо він згідно Конституції Верховний.
На Ставці думка Головнокомандуючого лише вислуховується, а приймає рішення одноособово Зєля (так що Залужний нічого не затверджував і Сирський теж).
А щодо робочої обстановки на ставці - то Зєля найчастіше сперечався саме з Залужним, Малюком і Кулебою. А найбільш тепла і довірлива співпраця на Ставці в Зєлі завжди була з Єрмаком, Стефанчуком, Сирським і Будановим. Буданов раніше взагалі був любімчиком Зєлі - тому що обидвоє аферисти по життю. А з Залужним у Зєлі доходило навіть до сварок, конфліктів і нервозних криків на Ставці.
Остання затверджена Залужним військова операція - звільнення Харківщини. Усі наступні військові операції (в тому числі і в Кринках) затверджує особисто Зеленський. Маючи при тому думку Залужного ''глибоко в задниці''.
Ви запитаєтесь - а чому раніше інакше було?
А тому що згідно законодавства - право Верховного - делегувати, або не делегувати прийняття рішень Головнокомандуючому.
Чи є недоліки в Залужного?
Звісно є. Усі хто його знає ще з часів керівництва 24 бригади в Яворові вважають його занадто добрим до всіх, дуже легко пробачає багато кому багато чого - а це погана риса для керівника такого рівня.
А щодо Содоля - багато хто, хто пройшов поруч з ним війну, починаючи з 2014року схильні вважати його найбільшим виродком і подонком зі всіх з ким прийшлось воювати разом - люди для нього не просто розхідний матеріал як для Сирського, не просто забавка для афер як для Буданова, а люди для нього просто гівно яке треба втоптати в ще більше гівно, принизити, розчавити і відправити на смерть.
Щодо Сирського. Військовий геній, ''шизанутий'' на війні, але люди для нього розхідний матеріал як звичайні снаряди. Палкий шанувальник і сраколиз будь-якої влади: Кучми, Януковича, Порошенка, Зеленського.
А хто ж себе найкраще проявив під час війни?
Саме ті, кого найбільше рекомендували американські партнери у 2021році - Залужний, Павлюк, Шаптала, Мікац. Ще можна до цього списку добавити - Драпатий, Сухаревський, Марченко, Прокопенко... Список можна продовжити...
Але керує усім Верховний Клоун.
От і маємо те що маємо....
Зєля тут тільки вирішує на чому підписи ставити з того, що просять в нього генерали. Так, він може щось не затвердити чи проігнорувати, чи провтикати з контролем виконання, але плани йому підсовують генерали, які між тим ще й конкурують між собою за вплив на Зєлю. Ви, мабуть, взагалі не працювали у великій компанії і навіть не знаєте як тягнуть на себе простирадло. А керівник лише аналізує що йому доносять підлеглі і вирішує чому саме давати зелене світло.
Після того як Залужний злив усі ресурси які готували цілий рік під роботино та в кринках то на цьому, як я зрозумів, у Зєлі довіри до нього не стало. Залужний насвистів що вийде з цих планів з такими ресурсами, а на виході усі отримали катастрофу.
Не буду більше розбирати по деталях ту ''білібірду'', що ви пишете. Не дійшло - то і не дійде.
Не пишіть більше до мене - відповідати не буду.
На вершині ієрархії - президент України, який є Верховним Головнокомандувачем Збройних сил України. Він призначає та звільняє з посад вище командування ЗСУ, інших військових формувань і керує сферами національної безпеки та оборони держави.
Наступна ланка - це Головнокомандувач ЗСУ. Він здійснює військове керівництво та управління застосуванням ЗСУ, контролює готовність до оборони держави, рівні навчання та забезпечення військових. Звітує Головком щодо досягнення цілей перед президентом і міністром оборони України.
Генштаб ЗСУ планує оборону держави, оцінює воєнно-стратегічну обстановку, тенденції розвитку форм і засобів збройної боротьби. Також Генштаб розробляє проєкт стратегічного замислу з відсічі збройної агресії, планує спеціальні психологічні та інформаційні операції.
Тож, питання, вже на пальцях, простіше вже нікуди: хто здійснює військове керівництво та розробляє та готує плани операцій?
Після стратегічного просеру літньої кампанії та зливу у каналізаційну трубу усіх резервів, що були накопичені за цілий рік було звільнено разом з "сталевим генералом":
Генерал-лейтенант Михайло Забродський з посади заступника Головнокомандувача ЗСУ
- Генерал-лейтенант Євген Мойсюк з посади заступника Головнокомандувача ЗСУ
- Генерал-лейтенант Сергій Шаптала з посади начальника Генерального штабу ЗСУ
- Генерал-лейтенант Віктор Бокій з посади заступника начальника Генерального штабу ЗСУ
- Генерал-лейтенант Олександр Кириленко з посади заступника начальника Генерального штабу ЗСУ
- Генерал-майор Володимир Коваль з посади заступника начальника Генерального штабу ЗСУ
- Генерал-лейтенант Сергій Наєв з посади командувача об'єднаних сил Збройних Сил України
- Генерал-майор Ігор Палагнюк з посади начальника штабу - заступника командувача Сухопутних військ
- Генерал-майор Віктор Кучеренко з посади начальника Головного оперативного управління ГШ ЗСУ
- Генерал-майор Артем Лучніков з посади начальника головного управління ГШ ЗСУ
- Бригадний генерал Василь Зубанич з посади командира 10 армійського корпусу Сухопутних військ ЗСУ
- Генерал-лейтенант Андрій Гнатов з посади командира копусу морської піхоти ВМС ЗСУ
- Генерал-майор Максим Миргородський з посади командувача ДШВ
- Бригадний генерал Олександр Тарнавський з посади командувача військ ОК "СХІД"
-Генерал-майор Сергій Літвінов з посади командувача військ ОК "ЗАХІД"
- Генерал-майор Володимир Миронюк з посади командира корпусу резерву.
Не дискутую з пропагандонами і захисниками ''геніальної'' кадрової політики наполеона, клоуна і оманського державного зрадника Зеленського.
Не збираюсь надалі нічого роз'яснювати інкогніто, який ховається за вигаданим ''ніком''.
Не займайтесь більше дурнею.
В нас видали "Героя України" і наступні зірочки на погони. Плюс по ВЛК вони підуть на заслужену пенсію (а це , як мінімум 50000грн за рахунок тих плате податки)
Це якесь знущання!!!! Таких "Кринок" було десятки, а то і сотні (((( і всюди один і то й же фінал: втрата особового складу і ніяких стратегічних успіхів.
А потім всі дивуються, а чому мобілізація йде зі скрипом?? Так можливо потрібно змінити підхід !!!! Цінувати життя простого солдата і думати головою, а не жо..ю.
Бо як "Гнезділових різних", які захищали країну безвилазно з окопів не один рік, а потім пішли в СЗЧ побачити рідних, то і ДБР і Прокуратура і СБУ лове та показово наказує......а як "содолів" за втрату Маріуполя та тисяч життів солдатів, то всі стають паралізованими....